Наш центральний регіон був транзитною територією між Європою та Російською імперією упродовж всього періоду історії. Тож не дивно, що тут ще в 19 столітті почали з’являтися комунікації, не доступні мешканцям інших областей. Поява перших залізничних ліній, проєктів вуличного освітлення, зведення промислових споруд та стратегічних мостів, трамвайних зв’язків, осередків інноваційного машинобудування у ті далекі часи викликало переворот в уяві пересічних людей. Сьогодні ж об’єкти індустріального туризму на Кіровоградщини викликають інтерес дослідників не тільки нашого обласного центру, але й з усієї України.
Про те, які місця слід відвідати, аби познайомитися з історією розвитку передових технологій в нашому регіоні дізнаємося завдяки зусиллям працівників Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, а також дослідникам обласної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського. Завдяки їхній праці у 2021 році світ побачила книга «Індустріальний туризм Кіровоградщини». Більше на kropyvnytskyi.name.
Важливість дослідження індустріальних історичних об’єктів на Кіровоградщині
Кіровоградська область відома завдяки багатьом культурним та архітектурним пам’яткам, а також визначним історичним подіям, що тут відбувалися. Проте, останніми роками не тільки на Кіровоградщині, але і по всій Україні набувають популярності запити щодо маршрутів індустріального туризму.
«Це пам’ятки землеробства, виробництва, транспорту, технічні музеї підприємств та навчальних закладів. Промисловий туризм є одним з наймолодших напрямків туризму сьогодення, але з кожним роком цікавість до такого виду подорожей зростає, набирає популярності. Історичні індустріальні об’єкти – не брухт. Вони мають отримати нове призначення, наповнитися новим змістом», – повідомляється в книзі «Індустріальний туризм Кіровоградщини».
Автори праці вважають, що інтерес до таких об’єктів викликаний не тільки потребою задовольнити цікавість і розвинути естетичні погляди щодо національної історії та культурних пам’яток. Необхідність вивчення індустріальних об’єктів, що колись були інноваційними, лежить у площині нагальної потреби відродження колишніх ідей та наповнення їх новим змістом. Разом з тим необхідно згадувати імена першопрохідців, що принесли на наші території ідеї розвитку та вдосконалення виробництва, а разом з тим – покращення умов життя наших попередників.
«Кіровоградщина має багату індустріальну спадщину – пам’ятки історії землеробства, виробництва і транспорту, пам’ятки індустріальної архітектури: водонапірні вежі; млинові споруди; залізничні станції та колії; мости; гідротехнічні споруди і т. д.», – вважає Валерій Попов, голова Кіровоградської обласної організації роботодавців туристичних агентств, готелів та санаторно-курортних організацій.
Нижче інформуємо про найбільш популярні об’єкти промислового туризму, що можуть бути цікавими галузевим дослідникам та усім, хто не байдужий до історії рідного регіону.
Музейний комплекс Льотної Академії Національного авіаційного університету
Цей комплекс охоплює кілька підрозділів, об’єднаних тематикою інтересу до розвитку вітчизняної авіації та персоналізації людей, що зробили внесок в авіабудування. Один із підрозділів – Музей авіації, відкриває перед відвідувачами історію створення авіаконструкцій, яка розгорталася саме в нашому регіоні та була визнана на загальнодержавному рівні. Там знаходяться численні експонати – моделі літаків, світлини, сувеніри, а також відкрита для допитливих гостей кабіна справжнього АН-24. Музей працює з 1971 року.
Продовження музейного комплексу – сквер Кожедуба, що з’явився на території навчального закладу в 2010 році. Саме тоді відмічали 90-річчя від дня народження нашого земляка Івана Микитовича Кожедуба, який тричі отримував звання Героя Радянського Союзу.
Ще одна яскрава складова музейного комплексу ЛА НАУ – Алея авіаторів, що була закладена 8 вересня 2010 року. Її відкрили на честь 100-річчя першого авіапольоту над Єлисаветградщиною. Експонатами алея заповнюється поступово завдяки натхненній праці усіх, хто не байдужий до місцевої історії та розвитку навчального закладу. На території Льотної академії можна відвідати сквер аеронавігації, в день відкриття якого було створено найбільшу в Україні «Розу вітрів» аеронавігаційними вогниками.
Музей історії «Ельворті»
Про цей осередок пам’яток вітчизняного машинобудування знають усі кропивничани. Навіть ті, хто ніколи не був в музеї, можуть коротко розказати про те, що колись у нашому місті братами-англійцями Томасом і Робертом Ельворті був відкритий завод сільськогосподарського машинобудування. За кілька десятків років свого існування завод з однойменною назвою «Ельворті» (а згодом – «Червона Зірка») привернув до нашого Єлисаветграда увагу не тільки вітчизняних монополістів у сфері сільського господарства, але й покупців з багатьох країн Європи і Азії.
Музейні експозиції розміщено в будинку, де колись мешкали брати Ельворті. Перетворити споруду 19 століття на музей змогли лише в 1994 році. Там можна побачити макети перших сівалок та іншої техніки, яка вже в 40-х роках минулого століття заслуговувала золоті медалі першості на лондонських і паризьких виставках інновацій. В кімнатах музею досі зберігаються зразки тодішньої проєктної документації, креслення, схеми розробок. Також є там даровані нащадками відомих англійців сувеніри і предмети побуту.
Музей ракетних військ стратегічного призначення
Експозиції розташовані прямо просто неба на місці колишньої дислокації полку 46 ракетної дивізії Ракетних військ стратегічного призначення. Музей заснували в 2001 році в селі Побузьке, що на Кіровоградщині (Голованівський район). Унікальність локації полягає у тому, що заклад такого типу створено тільки в Україні і США. Більше 30 тисяч експонатів демонструють інноваційну конструкторську думку світового та вітчизняного ракетобудування. Крім бойових ракет там можна побачити ракетні двигуни та обслуговуючу техніку, зразки систем фронтового та космічного зв’язку. Цінні експозиції розташовані в приміщеннях казарм та просто на полігонах.
У 2001 році в Україні було ліквідовано останню шахтно-пускову установку міжконтинентальної балістичної ракети РС-22. Проте в робочому стані вдалося зберегти позицію командного пункту з відповідним обладнанням, що трохи згодом була перетворена на музей. Там розташовані сотні експонатів, що засвідчують історію формування та бойового шляху 46 ракетної Нижньодніпровської дивізії, якій була присвоєна почесна нагорода – Орден Жовтневої Революції. Дивізія була сформована в роки Другої світової війни, а припинила діяльність вже після здобуття Україною незалежності.
Центральний офіс музею нині знаходиться в Первомайську (Миколаївська область). Відстань до філіалу в Голованівському районі, що на Кіровоградщині – близько 30 км.
Музей історії локомотивного депо
20 серпня 1873 року зі Знам’янки, що на Кіровоградщині, до Миколаєва вирушив перший поїзд. Кількома десятками років раніше вже були спроби місцевою родиною Черепанових створити щось подібне до потягу на кінській силі. Через десять років у Знам’янці побудували перше локомотивне депо. Це стало серйозним свідченням того, що розвиток галузі тут буде розгортатися у довготривалій перспективі. Сучасне депо, що нині обслуговує залізничну інфраструктуру Знам’янки, побудоване на місці старої споруди. Стіни першого депо не повністю знищені; допитливі дослідники можуть побачити обриси побудованої у 19 столітті будівлі в загальному ансамблі сучасної споруди. До нашого часу досі збереглися не тільки кам’яні стіни, але й пожовклі аркуші паперу з визначеними першими залізничними маршрутами. В музейних експозиціях є старі світлини начальника депо та машиніста.
Новий етап інфраструктурного забезпечення знам’янського депо почався 1883 року, коли містечко зробили одним зі сполучних вузлів між Петербургом і Миколаєвом. Згодом до станції почали підключати нові сполучні магістралі між містами України, а Знам’янка отримала статус міста-першопрохідця в регіональному залізничному сполученні.
Музей радіо і телебачення у Кропивницькому
Експозицію музею радіо і телебачення на Кіровоградщині відкрили у філії Кропивницької регіональної дирекції Суспільного. Продюсерка філії Олена Кваша розповіла кореспондентам Точки Доступу про мотиви заснування такого музею. Його відкриття вирішили присвятити річниці існування у місті телерадіокомпанії. «Вирішили, що хорошим подарунком поціновувачам радіо і телебачення буде ось такий музей». Слід зазначити, що в нашому регіоні це єдиний музей такого типу. Експозиції передають атмосферу та побут робочих кабінетів дикторів і ведучих упродовж усього періоду існування компанії, а це більше 60 років! Сучасні кропивничани мають змогу подивитися та власноруч доторкнутися до робочого обладнання телевізійних мовників, а також зануритися в атмосферу сучасного робочого процесу.
Філія Суспільного у Кропивницькому знаходиться у центрі міста, на центральній площі Героїв Майдану. Щоб відвідати екскурсію, слід зв’язатися з представниками філії через офіційну сторінку у Фейсбуці.
Музей хліба та сільськогосподарської техніки у селі Комишувате
Його ще називають музеєм Гіталова – за іменем засновника місцевого колгоспу, який утворився у повоєнні роки минулого століття і функціонував до 90-х. Самого ж Гіталова добре пам’ятають сучасні мешканці Комишуватого на навколишніх сіл, що на Новоукраїнщині. З теплотою і повагою про нього досі відзиваються аграрії з Кропивницького.
Музей «Трудової слави» імені О.В. Гіталова відкрили у 1985 році. До 90-х років він вважався однією з регіональних філій Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, але під час перебудови був переданий у розпорядження місцевої сільської ради. В усі наступні роки і до нашого часу включно саме в цьому музеї кожної осені працівникам сільського господарства вручають премії і похвальні листи, а усі охочі можуть роздивитися експозиції, що представлені старими звітними світлинами, запчастинами та екземплярами першої сільськогосподарської техніки та предметами побуту минулого століття.
Приватний музей військово-морського флоту
Виникає логічне запитання: яке відношення має Кіровоградщина до морського флоту і звідки тут міг з’явитися такий музей? Проте, він все ж таки існує в селі Велика Северинка Кропивницького району. Ініціативу створення взяв на себе місцевий житель, колишній військовий Станіслав Пролуненко. Чоловік два роки служив на гвардійському протичовновому кораблі «Червоний Кавказ», також подорожував морем до різних країн світу. Звідти привіз колекцію стрічок з безкозирок, багато світлин та сувенірів. Крім того, в музеї зберігається зменшена копія корабля, на якому служив пан Пролуненко. До цього експонату він ставиться з особливою ніжністю.
«Це просто чудо! Корабель побудували в Кіровограді у 1969 році. Всі кораблі, які в нас є – це наші кірвооградські діти будували в 60-х – 80-х роках», – розповів чоловік Суспільному.
Деякі експозиції присвячені персоні Ізраїля Фінасовича, що колись командував підводним човном. Видатний єврей потрапив до книги рекордів Гіннеса завдяки тому, що витримав тривале бомбардування. Колись на човен скинули близько трьох сотень бомб, але завдяки вдалому командуванню Фінасович зумів дійти до бази дислокації та зберегти життя екіпажу. Яке відношення має це до нашого міста? Підводний агрегат був побудований у Єлисаветграді, а копія човна також є у музеї.
Музей історії техніки фізико-математичного факультету ЦДПУ
26 листопада 2015 року загальними зусиллями студентів-технарів та викладачів фізико-математичного факультету було відкрито музей історії і техніки. Розмістили його на першому поверсі навчального комплексу №4. Там розміщені навчальні лабораторії з великою кількістю наочності. У цей день відбулося урочисте відкриття відділу «Обчислювальна та комп’ютерна техніка», який був оформлений першим. Там відвідувачі можуть простежити еволюційні особливості розвитку обчислювальної техніки від її появи до сьогодення. Багато експозицій висвітлюють фактори розвитку апаратного забезпечення важливих виробничих потужностей нашого міста. У відвідувачів може виникнути відчуття, що саме у цих лабораторіях сконцентровані усі технічні розробки і «загадки», завдяки яким функціонували енергетичні, інформаційні та виробничі системи у регіоні протягом другої половини минулого століття і до сьогодення.
Пам’ятки індустріальної архітектури в області
До цієї групи пам’яток відносяться водонапірні вежі, інші інноваційні гідроспоруди, мости, старі млини та решта об’єктів, робота яких полегшила життя місцевого населення. Однією з найстаріших пам’яток індустріального туризму вважається млин в селі Вишнівці Онуфріївського району. Млин-вітряк не на багато молодший самого села, яке утворилось на межі 18-19 століття. Побудований за схемою «стовпа» (навколо вкопаного в землю стовпа за допомогою сили вітру оберталася вся конструкція) каркас млина зберігся до нашого часу. Сьогодні ця історична пам’ятка не має аналогів у нашому регіоні. Саме тому дослідники радять відвідати це місце, аби встигнути побачити справжній, не реконструйований вітряк 18 століття!
Набагато серйозніший промисловий об’єкт, що забезпечував борошном не тільки наш регіон, але й транспортував продукцію до інших країн – млин Варшавського, що на Новоукраїнщині. Свого часу потужності споруди забезпечували внутрішні та зовнішні ринки об’ємом продукції до 50 тонн на добу! Споруда збереглася до нашого часу, але потребує реставрації. Побудована вона на правому березі Чорного Ташлику, там, де колись була вулиця Рівненська, а нині – в’їзд до Новоукраїнки зі сторони старої автомагістралі. Побувати на тому місці варто хоча б для того, щоб відчути подих старовини та колишньої величі тодішнього промислового гіганта, завдяки якому новоукраїнці змогли пережити важкі часи голоду, війни та революційної перебудови.
Описаними вище об’єкти індустріального туризму не вичерпується увесь список пам’яток, які можна знайти у межах нашого регіону. Це вкотре підтверджує унікальність Кіровоградщини як території з