В невеликому селі Водяне Знам’янської громади розташованому поряд з загадковим Чорним Лісом (гідрологічна пам’ятка природи) у 1888 році створили лісну школу. Чому лісна? Бо тут готують майбутніх лісників. Варто відзначити, повідомляє сайт kropyvnytskyi.name, що Водянська школа одна із двох тогочасних лісових шкіл в Україні, які до сих пір працюють і навчають людей лісничій справі по різним направленням.
Історія Чорного лісу і озера
Ліс, який у давні часи називали Чорним про який ходило досить багато легенд є великим лісовим масивом, поруч з ним розташоване невелике болото. В наш час цей лісовий масив став гідрологічною пам’яткою природи. Радянська влада розробила проект, який дозволяв зробити Чорний Ліс національним природним парком, але через те, що поряд з ним утворилася купа населених пунктів проект не був затверджений.
Посеред лісу розташоване озеро Берестувате – воно вважається найзагадковішим в Кіровоградській області. Його глибину до сих пір нікому з науковців не вдалося виміряти.
Місцевий сторож розповідає, що кілька років тому тут були японці. Запускали батискаф, коли опустились на глибину 2 км. сказали, що більше не хочуть досліджувати, бо таке відчуття, що в озері немає дна.
Розвиток лісної школи
Першу лісну школу зведели неподалік від озера, але через кілька років після її відкриття, місцева влада прийняла рішення перенести її ближче до села Водяне. Та перша будівля біля озера збережена і в наш час – їй понад 100 років, вважається найстарішою в Україні.
Надзвичайно важлива подія сталася 4 червня 1888 року, тоді Лісовий Департамент відкрив в межах лісу Чорноліську школу. Вже на початку осені того ж року до неї прийняли перших 15 студентів. Текст наказу про відкриття зберігається у Кіровоградському обласному архіві.
До початку Першої світової війни учні мали змогу вступити до закладу на бюджетну основу. На одного учня виділялося 200 рублів. Були й такі студенти, які платили власні кошти за навчання – 500 рублів кожен рік.
Спочатку заклад мав статус нижчого спеціального навчального закладу в ньому готували тільки лісових кондукторів для державної лісової служби.
Оскільки школа була створена при лісництві, то і керівника обрали лісничого. Уроки студентам викладали кращі лісники з великими досвідом роботи. Першим завідувачем школи був М. Яшнов, а потім посаду зайняв Іван Чижов.
Навчальною базою закладу був всей лісовий масив, який розділили на 15 дільниць. Кожну закріпляли за окремим учнем, тобто це означало, що студент повинен облагороджувати свою територію і вивчати її. В зв’язку з тим, що тоді не було спеціальної навчальної літератури, а лісівнича наука ще тільки почала розвиватися, основну увагу приділяли заняттям на лісових ділянках.
Навчальний рік розпочинали в жовтні і тривав він до серпня місяця. Студенти навчалися два роки. Після успішно засвоєних знань, здачі екзаменів отримували документ, в якому писалося, що вони можуть працювати лісниками.
За свої перші 30 років роботи з 1888 по 1919 рік лісницька школа випустила 300 лісових кондукторів для служби у казенних лісових масивах держави.
У радянські часи заклад неодноразово змінював своє призначення. У 1988 році школа відзначила своє 100-річчя з дня заснування. На святі були присутні лісоводи з усіх куточків України. З цього року тут запровадили курси підвищення кваліфікації робітничих професій: єгерів, вальників лісу.
З 2011 року школа стала філією підприємства Боярка – Укрцентркадриліс.
В наш час директором школи празначили Ольгу Бойчук – людину, яка має великий практичний досвід та глибокі теоретичні знання лісівничої науки.
Тут проводять навчання лісників та єгерів за 10 місячний термін. На території лісу для студентів зробили гуртожиток, який розрахований на 60 місць.
