Село Тернова Балка, яке знаходиться в Компаніївському районі вже вимерло, хоча його досі позначають на картах як існуюче. Добиратися від села до обласного центру, повідомляє сайт kropyvnytskyi.name, потрібно 27 кілометрів.
Тут немає жодної живої душі, залишилися тільки рештки хат і земляні накатані дороги. По колишнім вулицям ростуть великі, розлогі акації.
Статистика, невелика історія села
Офіційна статистика, яка була складена у 2001 році пише про те, що тут на той час проживало всього 23 людини. Достеменно дата заснування селища невідома, бо про це немає ніде жодної згадки в архівах.
Уперше село позначене на карті в 19 столітті. На ній позначені вулиці та млин. Зараз колишнє село оточують села Мар’ївка і Зелене. За 7 км. від нього – районний центр Компаніївка.
Колишня Тернова Балка до сих пір належить Мар’ївській громаді. В наш час його площа вкрита схилами і балками.
Хати будувалися в радянський період, про це свідчить бетонний фундамент, цегла і сучасний шифер. Найбільше старих, повалених хат, які зводили люди, ще 100 років тому із глини і соломи.
Поряд з закинутими будинками можна знайти багато речей колишніх власників: старі колеса від велосипеду, лопати та багато іншого. Окрім того, тут дуже багато сміття – консервні банки, пляшки, пакети.
Німецький табір
В Кіровоградському музеї «Територія терору» збереглися документи, в яких є інформація, що під час Другої світової війни за кілька кілометрів від цього села був концентраційний німецький табір. Започаткували його у 1941 році і існував до 1943 року. У ньому утримували 800 осіб, яких катували, розстрілювали.
Цю інформацію підтверджує і Кіровоградський краєзнавець Василь Доценко. Він говорить, що в таборі утримували учасників комуністичного підпілля, євреїв, ромів, душевно хворих людей.
Лист в’язня, якому дивом вдалося втекти з табору
Місцевий мешканець Микола Іванченко походив з єврейської родини, німці розстріляли всю його родину, а чоловік потрапив до концлагерю.
У музеї зберігся лист Миколи, в ньому чоловік писав, що огорожа табору була зроблена з двох рядів колючого дроту, висота якого приблизно 2 метри. Другий ряд цього дроту був під сильною напругою.
З усіх боків сторожові собаки. Табір був прямокутної форми, бараки дерев’яні, розділені на секції.
Постільних речей ніяких не було, люди спали на дерев’яних дощечках. Води практично не було, її давали дуже рідко. Люди просто помирали від спраги. Кормили в’язнів дуже погано давали баланду і хліб поганої якості.
За час який чоловік перебував у в’язниці, видалося побачити дуже багато страшних катувань ромів і євреїв. Він писав, що за 100 метрів від зони на схилі яру німці вирили довгу траншею і зробили з неї братську могилу.
Людей примушували лягати в ту траншею, довгий час в ній тримали, проводили допити. Досить часто виводили жінок ромської і єврейської національності, роздягали догола і били до напівсмерті, після чого заносили їх до бараку.
Секретні документи
СБУ у Кіровоградській області розсекретили документ, в якому пишеться, що у Терновій Балці у 1943 році розстріляли 50 людей ромської національності. Інформацію підтверджує історик Юрій Митрофаненко, який займався дослідженнями ромського народу в роки Другої світової війни.
Серій Популях Кіровоградський краєзнавець пише про те, що поблизу села Тернова Балка є поклади золота.
В наш час на території колишнього села залишилися тільки повалені хати, сараї і фундамент. Великі вулиці, де колись ходили люди, кохали, бігали діти, стоять зараз занедбані і зарослі чагарниками.
В кінці села була колись ферма, де більша частина місцевих мешканців працювали. Тепер від неї тільки руїни. На дорогах покинутого села інколи можна зустріти людей із сусідніх сіл, які приїздять до цвинтаря.
