Глобальний енергетичний перехід диктує нові правила світової економіки, де літій справедливо отримав статус «білого золота». Україна, володіючи одними з найбільших запасів літієвих руд у Європі, стоїть на порозі масштабних змін. Ключовим майданчиком для входження нашої держави у висококонкурентну літієву галузь має стати родовище «Добра», розташоване у Новоукраїнському (колишньому Добровеличківському) районі Кіровоградської області. Цей проєкт обіцяє мільйонні інвестиції, але водночас несе серйозні екологічні та соціальні виклики. У цій статті на kropyvnytskyi.name дізнаємось, хто розроблятиме найбільше літієве родовище «Добра» на Кіровоградщині, які умови Угоди про розподіл продукції (УРП) та чому місцева громада б’є на сполох через екологічні ризики.

Хто та скільки інвестує в «Добру»

12 січня 2026 року уряд України офіційно визначив переможця конкурсу на розробку ділянки «Добра». Право на видобуток критично важливих мінералів здобув консорціум міжнародних компаній, до якого увійшли американські TechMet та The Rock Holdings. Для безпосередньої реалізації проєкту була створена компанія Dobra Lithium Holdings JV, LLC.

• TechMet: Володіє контрольними або переважними частками в 10 активах на чотирьох континентах й має значний досвід у розвідці, видобутку та переробленні критичних мінералів.
• The Rock Holdings: Консорціум має тісні міжнародні зв’язки, зокрема з адміністрацією президента США Дональда Трампа, а до його складу входить Рональд Лаудер, спадкоємець відомої косметичної компанії.

Мінімально гарантований обсяг капітальних інвестицій у проєкт становить 179 мільйонів доларів США. З цієї суми 12 мільйонів доларів планується спрямувати на проведення нової геологічної розвідки та міжнародного аудиту запасів, а 167 мільйонів — на організацію видобутку та збагачення руди, якщо промислові запаси будуть підтверджені. За деякими іншими оцінками, компанія Dobra Lithium може інвестувати у видобуток українського літію від 700 мільйонів до 1,8 мільярда доларів.

«Цей проєкт відкриває безпрецедентні можливості для входження України у висококонкурентну та високотехнологічну світову літієву галузь разом з системними американськими партнерами»,— Юлія Свириденко, Прем’єр-міністерка України.

Літієва угода: як ділитимуть прибутки

Розробку родовища планують вести за механізмом Угоди про розподіл продукції (УРП). Такий формат передбачає партнерство між державою та приватним інвестором: компанія вкладає кошти у видобуток, однак самі надра залишаються у власності України.

На першому етапі інвестор має провести геологічне вивчення родовища. На це відводять близько двох з половиною років. Далі — будівництво шахти, виробничих потужностей та інфраструктури для збагачення літієвих концентратів. Цей процес може тривати ще 4-5 років.

Фінансова модель проєкту побудована так, щоб інвестор спочатку повернув вкладені кошти, а вже потім прибутки держави поступово зростали. У перші роки роботи компанія зможе залишати собі до 70% виробленої продукції як компенсацію інвестицій. Водночас держава отримуватиме не менше 4% продукції, а також податкові надходження — ренту у 5%, податок на прибуток, ПДФО, ЄСВ та військовий збір.

Після запуску повноцінного видобутку схема зміниться. Орієнтовно з четвертого-п’ятого року та протягом всього строку дії угоди, який може сягати 50 років, частка інвестора скоротиться до близько 30% вартості продукції — ці кошти підуть на покриття операційних витрат. Водночас частка держави зросте: вона отримуватиме щонайменше 6% прибуткової продукції плюс податки.

На старті реалізації проєкту сукупні надходження до державного бюджету становитимуть близько 13% від вартості всього обсягу виробленої продукції. У майбутньому цей показник, за прогнозами уряду, має зрости до 22%.

Геологія та ресурси: чим багата «Добра»

У геотектонічному плані ділянка надр «Добра» розташована в межах Братського синклінорію Українського щита та займає площу 1706,9 га. Спочатку ця територія складалася з двох окремих зон — Станкуватської та «Надії», які згодом об’єднали для комплексного дослідження.

Родовище є комплексним й перспективним. Основна корисна копалина — літієві руди (петаліт та сподумен), що дозволяє селективно отримувати два види концентратів. Прогнозні ресурси ділянки оцінюються в 80-100 млн тонн руди з вмістом оксиду літію 0,9-1%, що еквівалентно приблизно 16-18 тисячам тонн оксиду літію.

Окрім літію, ділянка містить багатий спектр супутніх мінералів:

• танталові та ніобієві руди;
• рубідієві та цезієвмісні руди;
• берилієві та олов’яні руди;
• вольфрамові руди та самородне золото.

Залягання літієвої руди знаходиться на значній глибині — від 60-100 до 500 метрів. Відповідно, видобуток передбачається підземним (шахтним) способом, а не через відкритий кар’єр.

Екологічні виклики та занепокоєння громади

Попри грандіозні плани на державному рівні, у Добровеличківській громаді, де безпосередньо розташоване родовище, панує інформаційний вакуум. Місцева влада зазначає, що представники інвестора до них не приїздили, а про переможця дізналися з новин.

Основні проблемні питання для регіону:

1. Екологія та водні ресурси.

Видобуток та перероблення руди несе ризик забруднення підземних вод та річки Мала Вись, що протікає за 3,6 км від родовища. Хвости збагачення (відходи IV класу небезпеки) потребуватимуть належного зберігання, адже вміст літієвих мінералів становить лише до 6%, а решта 94% маси — це відходи (кварц, польовий шпат), які доведеться утилізовувати.

2. Біорізноманіття.

У районі родовища фіксують рідкісні види птахів з Червоної книги України, зокрема деркача, пугача, сипуху, а також чорного лелеку та скопу.

3. Земля.

Хоча наразі паї над родовищем використовуються як сільськогосподарські угіддя, для будівництва інфраструктури (шахти, збагачувальної фабрики) знадобиться зміна цільового призначення земель.

4. Місцевий бюджет.

Експерти підраховують, що громада отримає лише невелику частку фінансової вигоди (близько 10% від державних доходів), що в абсолютних цифрах становить близько 2,5 долара з тонни концентрату на всіх (область, район, громада). Громада не була залучена до складу Міжвідомчої комісії з укладення УРП, тому не змогла відстояти свої інтереси.

«На даний час ми знаходимося просто у вакуумі. Ми розуміємо, що відбулися торги, є інвестор, створена компанія, яка повинна зайти й розпочати роботи. Які подальші дії, які гарантії держави, яке фінансування, які надходження в місцевий бюджет — ми не знаємо», — Сергій Бойченко, начальник відділу комунальної власності та містобудування Добровеличківської громади.

Літій та старі проблеми

Український сектор критичної сировини, на який зараз покладають великі економічні надії, має не лише перспективи, а й чимало нерозвʼязаних проблем. Одна з головних — застаріла геологічна інформація. Значна частина даних про родовища досі базується на радянських підходах до оцінки запасів, які давно не відповідають міжнародним стандартам, зокрема системі CRIRSCO. Для потенційних інвесторів це створює серйозний бар’єр: без сучасної та зрозумілої оцінки запасів великі компанії неохоче заходять у дорогі видобувні проєкти.

Не менш складною виявилася й історія самої ділянки «Добра». Навколо неї вже кілька років тривають юридичні суперечки. Ще у 2018 році компанія «Петро-Консалтінг» намагалася отримати спеціальний дозвіл на видобуток літієвих руд без проведення аукціону. Втім, Державна служба геології та надр України відмовила компанії у видачі дозволу. Після цього справа перейшла до судів й згодом дійшла аж до Касаційного адміністративного суду. Судові процеси навколо родовища стали ще одним сигналом для ринку: окрім геологічних ризиків, інвесторам доводиться враховувати й тривалі юридичні баталії.

Проєкт розробки родовища «Добра» — це класична дилема між економічним проривом та екологічно-соціальною безпекою. З одного боку, Україна отримує шанс інтегруватися в європейські та світові ланцюги постачання критичної сировини, залучивши потужний американський капітал. З іншого боку, непрозорість процесів для місцевої громади, потенційні загрози для біорізноманіття та водних ресурсів, а також статус «сировинного придатка» залишають багато відкритих запитань. Справжній успіх «літієвої амбіції» залежатиме не лише від підписаних меморандумів, а й від того, наскільки держава зможе збалансувати інтереси великого бізнесу, потреби місцевих жителів та захист довкілля.