Мало хто знає, що в минулому, коли ще наше місто було Єлисаветградом Міський сад був Казенним. Його створили по забаганці імператора. Тут висаджували різні фруктові дерева, екзотичні рослини. Міський сад був і є улюбленим місцем відпочинку для містян. Більше на kropyvnytskyi.name.
Від імператорського до міського
У 1764 році на березі річки Сугоклія, неподалік Єлисаветграда створили міський сад. Генерал Мельгунов дав поручення першому садівнику ієромонаху Герасиму висадити фруктові дерева, овочі, які в майбутньому будуть використовуватися для імператорського двору. Вже у 1766 році дині й кавуни вирощені в цьому саду були відправлені на стіл імператора.
В Казенному саду містянам дозволяли відпочивати, влаштовувати пікніки, прогулюватися, адже місця красиві. З плином часу територія саду перейшла у власність міста, влада вирішила зробити сад на свій лад.
У 1819 році міська влада замовила характеристику території землеміру Коропчинському. Під час проведення заміру території саду, чоловік зафіксував наявність великого виноградника, який займав 20 десятин.
Певний час Казенний сад пустував. Тільки 1834 року, коли Єлисаветград став військовим поселенням, влада перейменувала сад на Міський та почала його облаштовувати. До робіт були залучені військові, які швидко взялися виконувати справу. Вони висадили соснову алею, квіти, розчистили річище Сугоклії. Крім того, звели купальню, побудували на території танцювальний зал, встановили альтанки й навіть будинки для командирів.
Починаючи з 1834 року Міський сад став гарним місцем відпочинку для містян. Після скасування в Єлисаветграді статусу військового поселення і ліквідації військових, сад занепав. Тільки у 1897 році його почали відроджувати.
Тоді на його території облаштували буфети для людей, відпочивальники мали змогу ввечері послухати живу гру духового оркестру. Охочі відвідували новозбудований циклодром, іподром. На території саду провели освітлення, телефонний зв’язок. До входу в сад підвели трамвайну лінію, трамваї обслуговували людей влітку до 23-ї години.
В Міському саду росли різні породи дерев, характерні для нашої місцевості: дуби, клени, ясени. Найвідоміше дерево – великий, в декілька обхватів, Потьомкінський дуб. Він ріс на березі річки, але у 1915 році його спиляли.
У 1917 році, коли відбулася українська революція в саду постраждало багато дерев. Але з 1920 року сад знову відновили, він займав площу майже 40 гектарів.
У роки Другої світової війни сад знову піддався вирубці. Державна комісія повідомила, що вирубка відбувалась німцями. Вони знищували всю розважальну інфраструктуру, вирубували рідкісні породи дерев.
Не тільки сад, але й гарне місце відпочинку
Після війни сад пережив найкращі часи. На його території побудували велику кількість павільйонів, облаштували алеї, і знову почали висаджувати дерева. У 1948 році на Сугоклії спорудили першу дамбу проєкт якої розробив архітектор Темченко. Завдяки цій дамбі утворилося водосховище, воно зробило Міський сад одним з найпопулярніших місць відпочинку містян.
На початку 1970 року стара гребля була практично розмита. Тоді територія саду зросла на 50 гектарів.
У 1978 році Міський сад обладнали атракціонами, крім того, з боку міста зробили пляж і спуск у воду за допомогою прокладених бетонних плит. Завдяки тому, що плити лежали у воді, люди мали змогу купатися на безпечній глибині.
Варто зазначити, що у цьому саду побудували футбольне поле, майданчики для занять волейболом. У 1979 році звели зал засідань, влітку в ньому проводили громадські заходи.
У 1996 році міська влада прийняла багато важливих рішень стосовно Міського саду. Тоді він отримав статус рекреаційної та заповідної зони. Сучасний сад продовжує існувати. Щороку в ньому висаджують кілька нових видів дерев.
