На Кіровоградщині раніше було багато заводів, на жаль половина з них забуті. Про їх існування нагадують мемуари. Один з таких, збірник колективних мемуарів «Завод чистих металів». Унікальне некомерційне видання, яке вперше вийшло у Кременчуці. Його надрукували на гроші, які зібрали колишні працівники підприємства. В 2011 році воно вийшло в понад 200 примірниках з нагоди 50-річчя ЗЧМ (заводу чистих металів). Більше на kropyvnytskyi.name.
Історія створення ЗЧМ
Підприємство колись розміщувалось неподалік берега Керменчуцького водосховища у Світловодську Кіровоградської області. Його створили у 1962 році. Тоді навіть ніхто не міг подумати, що це буде один з найбільших гігантів України. Саме тут з’явилося нестандартне обладнання для всієї галузі напівпровідникової промисловості.
Екологічна чистота
Виробничий корпус перепланували і відповідним чином обладнали будівлю спорудженого ресторану. Таке сусідство викликало занепокоєння людей, які жили в житловому кварталі. Всі боялися шуму, диму. Тому влітку цього ж року мешканці були запрошені до кінотеатру ім. Шевченка на зустріч з директором заводу Тузовським. Там відбулося знайомство з чоловіком.
Він заспокоїв людей, пояснив їм, про суть виробництва, властивості використовуваних матеріалів, речовин. І сказав, що ніякої небезпеки для людей і навколишнього середовища немає.
Тоді на території підприємства установили спеціальні конструкції для стоків води з заводу. Це не давало відпрацьованій воді з заводу забруднювати річку Дніпро і Світловодське водосховище. Для того, щоб шкідливі пари не впливали на місто і не руйнували екологію, було зведено спеціальні повітряні “котельні”, які випускали в навколишнє середовище чистий пар.
В часи розквіту завідуючим кількох цехів, а пізніше інженером науково-дослідницької роботи став А. Кузнецов. Чоловік пише про те, що жодний завод СРСР не випускав такої широкої номенклатури напівпровідникових матеріалів, як ЗЧМ.
Підприємство славилося тим, що тут були монокристали, складні епітаксійні структури. Обсяг виробництва монокристалічного кремнію на ньому можна було порівнювати з показником Запорізького титано-магнієвого комбінату. Варто зазначити, що ці 2 заклади виготовляли основний тоннаж союзного кремнію. Вони активно почали виробляти миш’як напівпровідникової частоти. Завод відіграв велику роль у науковому житті України.
На базі підприємства проводилися Всесоюзні конференції в яких брали участь багато провідникових спеціалістів країни, втілювали в життя сотні власних винаходів, розробок. Підприємство завжди мало призові місця в соціалістичних змаганнях.
З 1980 року ЗЧМ було головним роботодавцем Світловодська, на ньому працювало понад 4 тисячі фахівців. Серед них були кандидати наук, доктори наук, новатори.
В основу роботи заводу заклали принцип профілактики, попереджень нещасних випадків. Тоді розробили метод «Праця без травм і аварій». Він зобов’язував інженерів, майстрів, начальників регулярно проводити перевірку стану техніки безпеки, пожеж, корпусів, робочих місць. Допуск до роботи проводили після проходження іспиту, стажування під наглядом наставника.
У 1994 році підприємство отримало нову назву «Чисті метали» в нього була колективна форма власності. Цей майновий комплекс займає площу 6,2226 га. До підготовки кадрів адміністрація підприємства підходила дуже уважно. Роботу отримували тільки найкращі фахівці, які були віддані своїй справі. Вони стали великою родиною, у яких була єдина мета.
Саме завдяки цьому потужному підприємству в місті побудували сотні житлових будинків, великий спортивний комплекс, стадіон, табір «Чайка», санаторій-профілакторій «Сатаєво» та багато інших. Завод уже давно не працює, але колишні працівники зберігають пам’ять про нього.
Болючі спогади
Ганна Масюк була головою корпорації «Ветерани ЗЧМ», колишнім старшим майстром цеху №7. Жінка працювала разом зі своїм чоловіком, який був головним інженером підприємства. Пара приїхала жити в місто з Красноярська.
Жінка говорить, що кожна людина у своїй душі має пам’ять про свій дім, а дім – це те місце, де пройшли її найкращі роки. Таким домом для неї був ЗЧМ, який об’єднав всіх у велику родину. З усієї країни тут зібралися гарний колектив. Багато вчених нині працюють в інститутах Кременчука, Запоріжжя. Доктор наук Єлізаров і Кузнецов в своїй збірці діляться спогадами. На жаль багато людей пішли з життя.
