Ще два десятки років тому ландшафтний покрив центральних регіонів України, у тому числі й Кіровоградщини, характеризувався як лісостеповий. Станом на 2019 рік, за визначенням Департаменту екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Кіровоградської обласної державної адміністрації, 95% покриву – орні чорноземи. Наша область є однією з передових по вирощуванню зернових сільськогосподарських культур. Про моніторинг та стан ґрунтів  в межах нашого регіону довідуємося на сайті kropyvnytskyi.name з регіональної доповіді про стан навколишнього природного середовища Кіровоградської області у 2020 році.

Загальна характеристика стану ґрунтів

Лише 5% земель Кіровоградщини займають луки й лісові зони. Решта території – сільськогосподарські орні угіддя, завдяки чому область щороку експортує чи не найбільшу кількість зернових. За рівнем розораності наш регіон займає найвищий показник по країні. 2458,8 тис. га – така територія загального земельного фонду регіону. Більше 80% з цієї кількості становлять орні площі зі щорічною сівозміною. Майже 10% із загальної земельної площі відведено під сіножаті і пасовища, а от під багаторічні сільськогосподарські насадження (сади) припадає трохи більше 1%.

Південні і західні райони Кіровоградщини характеризуються звичайними чорноземами з високим вмістом гумусу. Поверхневі шари чорноземів північних районів здебільшого реградовані, малогумусні, темно-сірі та опідзолені. Якщо ж ознайомитися з хімічними показниками ґрунтів Кіровоградщини, то стає зрозумілим, що більш виснаженими є чорноземи південних районів, де легкосуглинкові ґрунти.

Антропогенні чинники

Обсяг і різноманіття вирощуваної продукції з кожним роком збільшується. Логічно, що кожен фермер намагається «витиснути» зі своїх земельних володінь максимум користі. Але разом зі зростанням середнього показника зернового товарообігу значно знижується показник якості ґрунтів. Щорічні сівозміни виносять гумус з верхнього шару ґрунту та спричиняють ерозію. «Негативний баланс гумусу складає більше 3 ц з га», – повідомляється у звіті про стан навколишнього природного середовища. Щоб запобігти проблемі повного виснаження ґрунтів необхідно регулярно вносити органічні та мінеральні добрива. З іншого боку надмірне внесення мінеральних добрив спричиняє мінералізацію ґрунтів і також може знизити показники родючості.

Внаслідок впливу антропогенних чинників таких, як надмірна розораність, неякісне удобрення земель, недобросовісна сівозміна та багаторазове засівання одних і тих самих ділянок кілька років поспіль фіксуються негативні процеси в ґрунтах. З кожним роком структура орного шару зазнає все більшого руйнування внаслідок порушення водного балансу та ерозійних процесів.

Зростання антропогенного впливу (в деяких південних районах частка розорених земель сягнула вище 90%) спричиняє підземні зсуви та зростання площі деградованих земель. Крім ерозії однією з серйозних проблем є хімічне забруднення родючого шару. Коли земля повністю виснажена, на ній не завжди проводяться відновлювальні роботи. Навіть у разі їх проведення інтенсивність відновлювальних операцій не задовольняє реальних потреб в «реабілітації» ґрунтів. В Департаменті екології та природних ресурсів впевнені, що таке явище з часом може призвести до «опустелювання».

Зростання негативного впливу на природні ресурси ставить суспільство перед необхідністю удосконалення системи охорони на відновлення ґрунтів, а також контролю над діяльністю суб’єктів економічних відносин, пов’язаних з сільським господарством.