парк Перемоги

Парк Перемоги — 39,5 гектара над Сугоклією, повернуті місту реконструкцією 2019 року

Парк Перемоги — офіційна назва найстарішого паркового масиву Кропивницького, який містяни й досі частіше називають Міським садом. До 2019 року це була напівздичавіла зелена смуга вздовж річки Сугоклії з протоптаними стежками; після реконструкції, на яку з державного бюджету виділили 40 мільйонів гривень, тут з’явилися освітлені алеї, спортивне ядро, велодоріжки та відновлені каскадні сходи до води. Ім’я «Перемога» закріпилося за парком у 1984 році, коли обласна рада оголосила його заповідним об’єктом; сьогодні це 39,5 гектара парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Родзинки

• Каскадні сходи й арка — головний результат реконструкції: парадний спуск до річки повністю відреставрували, а над входом поставили арку, і саме ця пара об’єктів стала новою візитівкою парку.
• Спортивне ядро — футбольний, тенісний і волейбольний майданчики, зроблені в один захід; для міського парку це рідкісний набір, і саме він тримає тут вечірню молодь.
• Тренажерні комплекси біля води — вуличні станції розмістили в прибережній частині, тож тренуватися можна з видом на річку, а не між гаражами.
• Кований місток і ажурна гойдалка — мала архітектура, яка з’явилася разом із декоративною альтанкою й миттєво стала фототочкою для весільних зйомок.
• Водосховище й гребля — південна межа парку; зліва від греблі живуть черепахи, і це найлегша дика фауна для спостереження з дітьми.
• Соснова частина з совами — на старих соснах давно оселилися вухаті сови, а серед мешканців парку фіксували й сплюшку євразійську.

Що всередині

Парк витягнувся від водосховища біля греблі на північ, тому всередині співіснують дві різні території: облаштована прибережна смуга з плиткою, освітленням і майданчиками — і майже дикі схили з природним трав’яним покривом, які реконструкція свідомо не чіпала.

• 39,5 гектара під охоронним статусом; територія перебуває у віданні міського комунального підприємства зеленого господарства.
• Деревостан: білі тополі, дуби, клени гостролисті, ясенелисті й явори, соснова алея, суцільні зарості бузку та верби вздовж води.
• Фауна: лисиці й зайці, ласки, ондатри, їжаки, вужі та гадюки, черепахи біля греблі; в очеретах — качки, лиски, очеретянки, карликові чаплі та журавлі, чути зозулю й солов’я.
• Спортивна інфраструктура — футбольний, тенісний, волейбольний майданчики, вуличні тренажери, велодоріжки й доріжка для роликів.
• Дитяча зона — кілька майданчиків, серед яких є і безкоштовні, і платні атракціони в теплий сезон.
• Побут: безкоштовний туалет, ятка з напоями, дві пересувні кав’ярні, автостоянка, клумби й доріжки, вимощені декоративною плиткою.

Чим зайнятися і для кого

• Спортсмени й аматори — три ігрові майданчики й вуличні тренажери дозволяють провести повноцінне тренування просто неба, без абонемента й без черги.
• Родини з дітьми — дитячі майданчики, безкоштовний туалет, рівні доріжки й безпечний спуск до води роблять парк придатним для довгого сімейного дня.
• Бердвочери — очерети вздовж Сугоклеї збирають качок, лисок, очеретянок і чапель, а вечірні сови на соснах — окрема причина взяти бінокль.
• Бігуни й велосипедисти — прокладені велодоріжки й перепади рельєфу над річкою дають маршрут із реальним навантаженням, а не рівне коло.
• Інтроверти — парк помітно тихіший за центральні зелені зони, і саме на це найчастіше вказують ті, хто приїздить сюди свідомо.
• Фотографи — арка, каскадні сходи й вигини річки дають готову композицію в будь-яку пору року, особливо на світанку.

Як дістатися і практичне

Парк лежить на периферії середмістя, витягнутий уздовж річки та водосховища — від центру це вже помітна відстань, і частина містян відверто називає поїздку сюди виїздом за місто. Громадський транспорт до самого входу не доходить, тож від найближчих зупинок доведеться пройтися; практичніше приїжджати автівкою, велосипедом або таксі — під час реконструкції тут облаштували автостоянку. Вхід вільний, огорожі та розкладу немає, територія відкрита цілодобово. На місці працює безкоштовний туалет, у теплий сезон — ятка з напоями та пересувні кав’ярні. На спокійну прогулянку з підйомом на схили закладайте півтори-три години, на день зі спортом і пікніком — більше. Усі алеї мають сучасне вуличне освітлення, проте за воєнного стану вечірні візити слід звіряти з чинними годинами комендантської години в області, а під час повітряної тривоги — не залишатися на відкритій прибережній смузі.

Коли відвідати

Весна відкриває найкращий бік парку: у квітні на схилах цвітуть дикі тюльпани, крокуси й мускарі, а нижче дамби схили вкриваються жовтим чистяком. Літо робить його рятівною тінню — прибережна смуга під високим північним берегом тримає прохолоду навіть у спеку, з червня цвітуть болонські дзвіночки, а спортивні майданчики оживають після заходу сонця. Осінь — час рельєфу й тиші: клени-явори жовтіють, людей стає помітно менше, і чути, як в очеретах працює птаство перед відльотом. Зима перетворює парк на графіку — білі стовбури тополь, темна соснова алея, замерзле дзеркало водосховища; каскадні сходи в ожеледь слизькі, тож спускатися до води варто обережно.

Цікаво знати

Парк, який сьогодні зветься Перемоги, почався 1764 року як казенний сад, розбитий генералом Мельгуновим за версту від Єлисаветграда на річці Сугоклії — на замовлення імператорського двору, для фруктів і овочів. Далі він устиг побути Потьомкінським садом, міською власністю з 1819 року, зразковим військовим парком 1836 року з квітниками й купальнями, а наприкінці XIX століття — модним місцем із циклодромом, буфетами та військовим оркестром. Сучасне ім’я прийшло вже в радянський час і кількома кроками: 30 грудня 1968 року обласна рада зарахувала Міський сад до пам’яток природи місцевого значення, 6 червня 1972 року його віднесли до заповідних парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, а 9 червня 1984 року оголосили заповідним об’єктом уже під назвою «Перемога». 28 лютого 1996 року сесія міської ради перевела парк до земель природоохоронного значення, а 28 грудня 2001 року ухвалила рішення створити на його базі ботанічний сад — ініціатором виступив дитячий екологічний центр «Ексампей». Не все в новітній історії парку світле: 2008 року власники гранітного кар’єра знищили кілька галявин ковили на пагорбах біля виїмки, а декілька джерел із питною водою тоді ж завалили сміттям. Перелом стався 2019 року: на облаштування парку з державного бюджету виділили 40 мільйонів гривень, ініціатором процесу став народний депутат VIII скликання Олександр Горбунов, а роботи розпочалися в березні. З’явилися футбольний, тенісний і волейбольний майданчики, декоративна альтанка, кований місток, ажурна гойдалка, автостоянка, клумби й мощені доріжки, сучасне освітлення на всіх алеях і вуличні тренажерні комплекси в прибережній частині; каскадні сходи відреставрували повністю й доповнили аркою. Усе це — в місті, яке за два з половиною століття змінило пʼять імен: Єлисаветград, названий від фортеці святої Єлисавети (закладена 18 червня 1754 року на правому березі Інгулу між гирлами Грузької та Сугоклії), потім Зінов’євськ (1924), Кірово (1934), Кіровоград (1939) і Кропивницький — від 14 липня 2016 року, на честь драматурга й актора Марка Кропивницького (1840—1910).

Поради відвідувачу

• Тримайтеся стежок на схилах: у парку водяться вужі та гадюки, і найбільша ймовірність зустрічі — у високій траві біля води в спекотний день.
• Для спорту приходьте зранку або після сімнадцятої: удень відкриті майданчики розжарюються, а тінь тримається тільки в прибережній смузі під високим берегом.
• Беріть воду з собою: точок продажу тут небагато, а пересувні кав’ярні працюють переважно у вихідні теплого сезону.

Питання й відповіді

Парк Перемоги і Міський сад — різні парки? Ні, це один масив під двома назвами. «Перемога» — офіційна назва з охоронного статусу 1984 року, «Міський сад» — історична, якою користуються місцеві.

Що змінила реконструкція? З березня 2019 року на 40 мільйонів гривень державних коштів у парку зробили спортивні майданчики, вуличні тренажери, велодоріжки, освітлення всіх алей, альтанку, кований місток і гойдалку, а каскадні сходи відреставрували й доповнили аркою.

Чи є вхідна плата? Ні. Парк відкритий вільно й цілодобово, оплачуються лише окремі дитячі атракціони в теплий сезон.

Чи є тут туалет? Так, на території працює безкоштовний туалет — простий, без надмірностей, але доглянутий.

Наскільки складно дістатися? Це головна незручність парку: громадський транспорт не довозить до входу, і від найближчих зупинок треба йти пішки. Автівкою простіше — є стоянка.

Яку дику фауну реально побачити? Черепах біля греблі, зайців і лисиць на схилах, їжаків у сутінках, а в очеретах — качок, лисок, очеретянок і чапель; на соснах живуть вухаті сови.

Чи підходить парк для бігу? Так: після реконструкції алеї рівні й освітлені, а перепад рельєфу між прибережною смугою й верхніми схилами дає природне навантаження.

Коли тут найкрасивіше? У квітні під час цвітіння диких весняних квітів на схилах і в жовтні, коли жовтіють клени, а без листя відкривається вид на річку й греблю.