Його метод прогнозування погоди та стихійних лих мав шалений успіх у світі, проте не був признаний офіційною наукою. Головна наукова робота – підготовлена до друку, але так і не видана. Це все про нашого земляка родом із Кіровоградщини, Анатолія Віталійовича Дьякова. Більше на kropyvnytskyi.name.
Шкільні та студентські роки
Анатолій Віталійович Дьяков народився 7 листопада 1911 року в с. Омельник Олександрійського повіту Херсонської губернії (зараз це – Онуфріївський район Кіровоградської області). Батьки були народними вчителями. Мати дуже добре знала французьку мову, батько був знавцем історії різних часів, знав латинську та грецьку мови, мав музикальний талант – грав на скрипці і керував шкільним хором. Анатолій з дитинства багато читав, його захоплювали історія та астрономія. Родина переїхала до с. Аджамка, що поруч з містом Єлисаветград, і Анатолій Дьяков пішов на навчання до семирічної школи. У 1924 році сім’я переїхала до Єлисаветграда, де хлопець поступив на навчання до профтехшколи. Тут він навчався до 1926 року.
Саме в м. Єлисаветград у 1925 році майбутній вчений вперше побачив телескоп і закохався в астрометеорологію. Таємниці руху небесних світил, води та повітря, вміння передбачати зміни погоди і стихійні лиха надзвичайно приваблювали. Під час навчання в профтехшколі Анатолій відвідував астрономічний гурток, де був секретарем. У 1925-1926 роках, а тоді йому було лише 14 років, Анатолій Дьяков читав лекції з основ астрономії червоноармійцям та робітникам заводу «Червона Зірка». Не дивлячись на вік (йому було лише 14 років) юний лектор зміг привернути уваги слухачів до цікавих питань про Космос та його будову.
У 1928 році Анатолій Дьяков починає навчання на фізико-математичному відділенні Одеського інституту народної освіти. Тут він поглиблено вивчає математику, загальну фізику, астрономію, геофізику та метеорологію. Ці предмети в інституті викладали відомі вчені того часу. Студентство Анатолія припало на часи нових наукових ідей та відкриттів, як то ідея мирного освоєння енергії атома. У 1930 році А. Дьяков став учасником І Всесоюзного з’їзду фізиків. Ця подія мала для нього велике значення, адже на ньому були присутні відомі радянські вчені (А. Ф. Іоффе, Я. І. Френзель, І. Є. Тамм та ін), та провідні фізики країн Європи. У 1932 році А. Дяков став дійсним членом Французького астрономічного товариства.
По закінченні інституту у 1933 році Анатолій Дьяков був направлений до обсерваторії у Ташкент. Через який час роботи Анатолій продовжив навчання в університеті ім. Ломоносова у Москві на механіко-математичному факультеті. В університеті Дьякова зачислили відразу на четвертий курс. Під час навчання він брав активну участь у діяльності «Російського товариства любителів світознавства».
Геліометіостанція і метод прогнозування погоди
Якось у 1934 році серед студенів Анатолій Дьяков прочитав свої дорожні нотатки «Подорож з Ташкента у Москву», в яких змальовані картини злиденного життя маленьких сіл та містечок. За цей необережний вчинок його заарештували і заслали до Сибіру. Після трьох років перебування у Бутирській в’язниці Дьяков був засланий на будівництво залізниці Новокузнецьк-Таштагол. Кліматичні умови Гірської Шорії – місцини, де йшло будівництво, були абсолютно недосліджені й офіційні синоптики відмовлялися давати прогноз погоди для неї. На місцевому рівні була створена мережа метеостанцій вздовж траси, оскільки спостереження за погодними умовами були необхідними для будівництва і геологічної розвідки. Анатолію Дьякову було запропоновано очолити цю метеослужбу. В липні 1936 року Дьяков став начальником гідрометеослужби на будівництві Гірношорської залізниці.
З 1946 по 1950 рік за ініціативою Анатолія Дьякова була побудована геліометіостація обсерваторного типу. Цій станції Анатолій Віталійович дав ім’я Каміля Фламмаріона – відомого французького вченого та астронома.
В своїй обсерваторії Анатолій Дьяков детально вивчав вплив Сонця на погоду Землі. До 1953 рокі він підготував дослідницьку роботу «Физический механизм воздействий активности Солнца на процессы циркуляции земной атмосферы».
Результатом спостережень Анатолія Віталійовича стала авторська методика, на основі якої вчений давав довгострокові прогнози погоди для деяких регіонів Землі. Прогнози А. Дьякова обґрунтовані щоденними спостереженнями за сонячною активністю, вивченні досвіду метеорологів-новаторів, а також на знаннях точних наук та надзвичайній інтуїції дослідника.
Прогнози Анатолія Дьякова дивували своєю точністю. На 1-2 місяці наперед він прогнозував шторми, тайфуни, урагани чи зливи у будь-якому регіоні земної кулі. Прогнози на 10 днів були точними майже на 95%. Беручи до уваги прогнози дослідника (а не офіційні дані синоптиків) керівники місцевих радгоспів планували польові роботи.
Свої прогнози і попередження про стихійні лиха Анатолій Віталійович відправляв до різних країн за власний кошт.
Помер Анатолій Віталійович 15 лютого 1986 року. На жаль, разом зі смертю дослідника забулася і геліометеорологія. Не зважаючи на феноменальну точність і міжнародний успіх методики прогнозувань Дьякова, в офіційній науці вона визнана не була. Головна праця дослідника, «Передбачення погоди на тривалі терміни на енергокліматичній основі», яка була готова до друку ще у 1984 році, так і не видали.