Наша країна пережила три «золоті лихоманки», але жодна з них не принесла ніякої користі. Чиновники брали багато грошей собі, але здобиччю золота практично не займалися. Тим часом в українській землі є поклади більш ніж на 100 млрд доларів.
Видавництво «Гречка» опублікувало на своїх сторінках цікаву інформацію, яку розповів геолог Інгульської шахти Володимир Савицький. Цей чоловік працював на шахті, яка спеціалізувалася пошуком родовищ урану понад 20 років. Кілька років Володимир перебував в Азії на родовищах пошуку золота. Тому в рідному місті його зацікавила «золота тематика».
Володимир згадує, якось одного разу його викликав до себе в кабінет головний еколог експедиції. Він дістав шматочок зразка, який чітко показував, що в руднику було золото. З того моменту почався пік пошуків цінного металу. Більше на kropyvnytskyi.name.
Як все було?
Перші геологорозвідувальні роботи з виявлення золотих родовищ на території країни вперше провели у 60-х роках минулого століття. За тими результатами, які надали геологи, можна зробити висновок, що в ті роки запаси золота в Придніпров’ї перевищували рівні запасів на Клондайку. Радянські ЗМІ писали, що за чисельністю природних запасів золота Україна може поступитися тільки Африці.
Керівництву СРСР зовсім було не цікаво розвивати золоті родовища. Причина була в тому, що багато коштів вимагало будівництво нових збагачувальних комбінатів. Крім того, була ще одна проблема – екологія. Річ у тім, що витяг в нашій країні золота можливий тільки за умови ціанідного способу, а це говорить про сильне забруднення навколишнього середовища.
Коли до влади прийшов Горбачов, ситуація почала змінюватися. Захід уже не був лютим ворогом СРСР і почала активізуватися розробка золотих родовищ. Обрали найлегший шлях – наприкінці 80-х років вели активну розробку уранових родовищ на Кіровоградщині. Тоді геологам дозволили займатися розвідкою золотих жил. Хотіли одним пострілом вбити двох зайців. Проводилася аерозйомка, яка підтвердила те, що на Клинцівському родовищі в Кіровоградській області є великі запаси золота. Потім вели розвідку в інших регіонах країни. Незабаром відбувся розпад СРСР.
Спалах «золотої лихоманки» розпочався в Україні після набуття її незалежності. До того часу розвідали 230 родовищ золота. Найбільш перспективними вважалися Кіровоградська, Дніпропетровська, Одеська області.
Вже у 1992 році в Кіровоградській області провели перший у всій Україні показовий конкурс з видобутку золота, такі раніше проводились в Каліфорнії і Шотландії. Після цього розпочали справжню охоту на золото. Тоді геологи з різних куточків країни почали вести індивідуальні роботи.
Кожен здобувач золота намагався вийти в лідери, вхопити найбільше «ласого пирога». Основні суперники – вже були відкритими і горовими до розробки. Конкурували між собою Клинцівське в Кіровоградській області і Закарпатське родовище. Перше перемогло, як виявилось Кіровоградське родовище найбільш перспективне.
Підготовка і кінець пошуків
Тоді на базі уранової кузні створили “золотий цех” України. Кучма в 1995 році цю ідею підтримав, він відвідав будівництво рудника під Кіровоградом. Колишньому президенту подарували золотий тризуб, всі чекали фінансування на будівництво рудника.
Після цього на Клинцівському родовищі приватні підприємці розбили 40 метровий шуруф, і побудували підручний збагачувальний цех. Золотошукачі трохи менш ніж за 2 роки змогли переробити кілька тонн концентрату та отримали 1 кг золота.
Тоді на територію родовища вперше в історії зайшла приватна фірма «Лара Майн», вони й справді збиралися видобувати у нас золото. Таким чином до 2019 року відбувався процес оформлення ліцензії на видобуток дорогоцінного металу на Кіровоградщині. Але на жаль нічого не вийшло.
На цьому бурхливий видобуток золота закінчився. Згідно з офіційними повідомленнями, через те, що було недостатньо фінансування компанію «Укрзолото» ліквідували. Кіровоградське родовище просто закрили.
