Вплив ВАТ «Кіровоградський кар’єр» на людей і довкілля

На Кіровоградщині є велика кількість кар’єрів серед них є такі, які вже давно занедбані, а є такі, які працюють дотепер. Кожен кар’єр має свою історію, так само як і Соколівський кар’єр. Про те, які секрети він приховує, та чому люди турбуються про його закриття читайте далі в статті на kropyvnytskyi.name.

Історія створення кар’єру

Все почалося в далекому 1929 році, коли на території відбувся видобуток щебеню. Цей матеріал широко використовували для розбудови Кропивницького. У часи Незалежної України послугами цього підприємства користувалися тисячі людей. Багато хто, купував невелику кількість продукції, були і такі компанії, які здійснювали масштабні інфраструктурні проєкти. Кожного року проєктна потужність закладу зростала.

Попри це, з 1991 року Соколівською громадою почали виділятися земельні ділянки під громадські забудови неподалік кар’єру, що в майбутньому викликало багато конфліктів між жителями і підприємством.

У 2009 році тут було введено в користування дробарно-сортувальний завод з виробництва кубовидного щебеню, на якому встановили якісне обладнання, продуктивністю 500 тонн на годину. Проведення вибухових робіт почало відбуватися з використанням сучасних речовин. Такий режим роботи дозволяє переробляти 2 мільйони тонн гірської маси на рік.

Вплив підприємства на природу і людей

Підприємство задавало великої шкоди навколишньому середовищу. Місцеві жителі почали повставати проти гранітного кар’єру. Люди скаржаться на пил і сильний шум. Через дробильні лінії підприємства, які працювали з ранку до ночі, неможливо було спати.

Місцеві мешканці навіть перекривали дорогу, яка веде до підприємства. Від кар’єру до житлових будинків кілька метрів. Із цим сусідством тривалий час люди мирилися. Аж поки робота кар’єру не почала відбуватися навіть вночі. Багато хто навіть влітку не міг відкрити вікна і вийти на вулицю. Хмари пилу, які сунули на житлові будинки зробили людям погану якість життя.

Крім того, людям дуже заважав сильний нічний шум. Вся проблема була в тому, що вдень сюди завозили каміння, потім починали його відразу дробити. Кілька конвеєрів працювало ночами. Тоді всі люди вирішили повстати, і звернулися до керівництва кар’єра. Воно почало стверджувати, що люди самі створили проблему, побудувавши житло у санітарно-захисній зоні підприємства.

Натомість директор кар’єру Віктор Згама розповів, що потрібно розібратися, що первинно – завод, чи створені біля нього будови. Він запевнив, що у копальнях дотримуються всіх технологій, а вночі працювали, через економність електроенергії.

Перевірка підприємства екологом

Сергій Богданов – директор фірми, яка обробляє граніт у кар’єрі розповів, що має всі дозволи на роботу, які видає Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Кандидат сільськогосподарських наук Микола Ковальов, працює викладачем у технічному університеті, перевірив, чи дотримуються в кар’єрі технологій пилопригнічення.

Чоловік перевіряв роботу дробарки, яка подрібнює породу, добуту великими брилами. Він розповів, що у такій технології використовують пилогасіння, тобто воду для того, щоб викид пилу був мінімальним. По тому, як він сиплеться, можна зробити висновок, що він вологий. Тобто під конвеєр йде вологий матеріал, на всіх стрічках видно ці установки.

Директор фірми «Гранторг» яке вже понад 10 років займається переробкою граніту в Соколівському кар’єрі розповів, що вони мають гарантію відсутності пилу і шуму роботи, бо багато роботи було зроблено, крім того, вони провели екологічний аудит – комплекс заходів, які дозволяють працювати підприємству на високому рівні.

Еколог Микола Ковальов підтримав жителів села, і сказав, що найкращий екологічний вихід з ситуації – це зробити повноцінну санітарно-захисну зону, тобто засадити її лісами, які будуть найкращими пилогасниками. 

Get in Touch

.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.