Річка Інгул є однією з великих приток Дніпра. Вона має загальну довжину 549 км. Бере початок ця річка поблизу села Цибулеве на Кіровоградщині. Верхня течія являє собою озеро подібні та болотисті плеса, які поєднуються між собою тільки під час весняних паводків або після сильних злив.
Вважається, що Інгул – це один із “синів” Чорного лісу. Крім Інгула з Чорного лісу витікали річки Інгулець, Тясмин. Чорний ліс, важливий акумулятор води і допомагає воді наповнювати Інгул і його притоки свіжими водами. Мандрівники, знавці Інгулу говорять про те, що чим більше буде рослинності в Чорному лісі, тим більше буде води в Інгулі. Більше на kropyvnytskyi.name.
Річка протікає двома українськими областями – Кропивницька, Миколаївська. Вважається, що Інгул – це ідеальна річка для сплавів на каяках, байдарках і катамаранах. Знавець Інгулу, мандрівник кропивничанин Андрій Домаранський радить робити сплави з села Тарасівка. Під час них можна побачити вцілілі залишки степу з неймовірно гарною ковилою, незначні річкові пороги і шумки.
Легенди про Інгул
Є кілька легенд, якими ділилися кропивничани, ці легенди переходили з покоління в покоління. Говорять, що колись Інгул називали Гангулець. Одного разу чумаки їхали додому з Криму. Воли були дуже стомлені, ледве йшли, бо тягнули важкі вози із сіллю. Чумакам здавалося, що воли щось чують, бо вони неначе оживали і починали рухатися жвавіше. Коли чумаки подивилися на волів, відразу почали прислухатися. Здалеку був чутний гул. І тоді один з чумаків крикнув до товаришів: «Ген гулець чути, скоро побачимо рідний дім.» То гула річка, бо на її шляху відкривалися пороги. Місцеві взагалі не могли зрозуміти, про що говорять чумаки, і почали повторювати за ними називаючи річку, повз яку всі постійно їздили – Ганул. А згодом пройшов певний час і назву змінили на Інгулець.
В іншій легенді описано, що річку звали Монголець. Колись у давні часи Кіровоградську землю захопили татаро-монгольські орди. Завойовники відразу почали давати місцям, річкам, озерам власні назви. Деякі із старих назв змінилися, інші залишилися.
Наші предки нарешті змогли прогнати завойовників із свого краю, а разом з тим зі степів пішли і їхні назви. Степову річку місцеві і далі називали Монгольцем.
Чи є Інгулець братом Інгула?
Одного разу з Криму на чолі з чумаками на Кіровоградщину забрів грузин. Ніхто не знав, чого саме він приїхав на нашу землю. Часто цей грузин проїжджав у Крим і з Криму повіз безіменну степову річку з гарними скелями на берегах. Вона чимось була схожа чоловікові на рідну річку Інгур. Тому і став грузин називати Інгул – Інгуром. Все ж чумаки змогли переінакшити незрозуміле слово, і стала ця безіменна річка Інгулом. Чумаки вирішили, що Інгулець – це брат Інгула, бо ці дві річки течуть одна біля одної.
Сибірське ім’я
Говорять, що на Кіровоградщині завжди жили не лише уродженці, але й було багато приїжджих людей. Ніхто і ніколи не ставився вороже, якщо переселенці самі не затівали нічого поганого.
В давнину прийшов сюди чоловік, який завойовував для царів сибірські землі. Обрав для життя Кіровоградщину, йому дуже подобалася річка, він почав називати її так само, як звалася річка й у його далекому сибірському краї – Інгут. Місцевим була незвичною така назва. Але ніхто не міг бути проти, бо переселенців дуже поважали.
Чужинець пояснив, чому саме таку дав назву, бо прямо на березі річки, яка тече в його рідному краї загинув друг. З рідного дому він привіз не тільки назву річки, але й жменю сибірської землі. До тих пір, поки завойовник Сибіру був живий, то люди дали назву річці – Інгут. Коли чоловік помер, то потроху стали змінювати назву. Скоро вона стала Інгулом. Назва прижилася і запам’яталася, а річка-сусід Інгула отримала назву – Інгулець.
